Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року Справа № 916/4457/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -не з'явились,відповідача -не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу КП "Теплопостачання м.Одеси"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 03.03.2015у справі№916/4457/14 за позовомКП "Теплопостачання м.Одеси"доТОВ "ГЕРЦ"про внесення змін до договору про надання послуг від 30.03.2009встановив:

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.12.2014 (суддя Погребна К.Ф.) в позові відмовлено повністю у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 (судді: Шевченко В.В., Головей В.М., Ярош А.І.) рішення скасовано частково, позов КП "Теплопостачання м.Одеси" задоволено частково, а саме з метою приведення договору про надання послуг №090317/Ю/ТГО-413/09 від 30.03.2009 у відповідність до ст.19-1 Закону України "Про теплопостачання" та постанови КМ України від 10.09.2014 №444 "Про внесення змін до Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу", вважати внесеними зміни до цього договору шляхом викладення п.п.2.2.4,3.2,3.4 договору в наступній редакції: Пункт 2.2.4 "Виконавець організовує надходження сум прийнятих через АСУКП від населення виключно на поточний розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання відкритий Замовником в уповноваженому банку"; Пункт 3.2 "Розмір плати за послуги Замовника розраховуються Виконавцем відповідно до пункту 3.1 договору в момент обробки інформації АСУКП і сплачується Замовником протягом 20-ти робочих днів після підписання акту прийому-передачі послуг"; Пункт 3.4 "Виконавець, не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним, направляє Замовникові для підписання акт прийому-передачі послуг за попередній місяць. Замовник, при відсутності мотивованих заперечень, протягом 10-ти робочих днів підписує акт і повертає Виконавцеві. Підписаний сторонами акт прийому-передачі послуг є підставою для оплати послуг Виконавця в порядку передбаченому пунктом 3.2 Договору". Відмовлено в позові в частині позовних вимог КП "Теплопостачання м.Одеси" щодо внесення змін до розділу 1 та п.п.6.1,6.2 договору.

КП "Теплопостачання м.Одеси" в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати частково та прийняти нове рішення про внесення змін до договору про надання послуг №090317/Ю/ТГО-413/09 від 30.03.2009 шляхом виключення п.6.2 договору та викладення п.6.1 договору в запропонованій позивачем редакції: "Договір набуває чинності з моменту підписання й діє до 31.12.2014 року", посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме ст.ст.6 203 ЦК України, ст.2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 10.04.2014 №1197-VIІ та ст.ст.2,4 Закону України "Про здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності". Зокрема, скаржник вважає, що, з огляду на набрання з 20.04.2014р. чинності вищевказаними законами, договір про надання (закупівлю) послуг на суму, що перевищує 1 млн. грн. на рік, вимагає обов'язкового щорічного проведення процедури закупівлі, а вартість послуг за укладеним між сторонами договором №090317/Ю/ТГО-413/09 від 30.03.2009, наданих за 10 місяців 2014 року, перевищила зазначену вартісну межу. Крім того, заявник вказує на те, що у зв'язку пролонгацією договору від 30.03.2009 №090317/Ю/ТГО-413/09 на 5 років, його, як замовника послуг, позбавлено права на проведення процедури закупівлі послуг на кожен наступний рік.

Колегія суддів, перевіривши в межах вимог скарги (в частині позовних вимог про внесення змін до п.п.6.1,6.2 договору про надання послуг №090317/Ю/ТГО-413/09 від 30.03.2009) фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Змінюючи первісне рішення шляхом часткового задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Згідно п.п.2.1.1,2.2.2 Статуту КП "Теплопостачання м.Одеси" метою створення останнього є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності підприємства є передача, розподілення та реалізація теплової енергії.

В зв'язку з цим в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, позивачем отримані ліцензії: на виробництво теплової енергії серія АД №041799, на транспортування теплової енергії серія АД №041800 та на постачання теплової енергії серія АД №041801, а тому позивач є суб'єктом господарювання, що здійснює господарську діяльність з вироблення, транспортування та постачання теплової енергії споживачам, та станом на 07.11.2014р. внесений Антимонопольним комітетом України до Зведеного переліку суб'єктів природних монополій.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2009р. між сторонами укладений договір про надання послуг №090317/10/ТГО-413/09, предметом якого є надання виконавцем (відповідачем) замовнику (позивачеві) послуг автоматизованої системи приймання та й обліку комунальних платежів "АСУКП" по організації прийому й обліку платежів населення за надані замовником послуги, а також надання послуг замовникові по обслуговуванню платників.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з метою приведення умов укладеного між сторонами договору у відповідність до чинного законодавства України, зокрема, Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", Закону України "Про теплопостачання" та вищеназваного Порядку, що затверджений постановою КМ України №217 від 18.06.2013, згідно зі ст.188 ГК України направив відповідачеві лист від 28.10.2014 та два примірника додаткової угоди до названого договору щодо внесення змін до розділу 1 та п.п.2.2.4,3.2,3.4,6.1,6.2 шляхом укладення додаткової угоди на умовах, запропонованих позивачем.

Листом №14/11-04/01 від 04.11.2014 відповідач повідомив позивача про свою відмову про внесення змін до договору, у зв'язку з чим останній, на підставі ч.4 ст.188 ГК України передав спір на вирішення господарського суду. Таким чином, у судовому порядку підлягає вирішенню питання щодо необхідності приведення умов укладеного між сторонами у справі договору, зокрема, п.п.6.1,6.2 цього договору у відповідність до чинного вищезазначеного законодавства України.

Так, згідно п.6.1 в діючій редакції договору "Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012р."

Однак, позивач вважає, що п.6.1 договору повинен бути викладений в такій редакції: "Договір набуває чинності з моменту підписання й діє до 31.12.2014 року".

В свою чергу, пунктом 6.2 в діючій редакції договору передбачено, що "в подальшому термін дії цього договору буде автоматично продовжуватися на термін до 5 років, якщо жодна із сторін письмово не заявить про його розірвання у строк не пізніше 1-го місяця до закінчення терміну дії цього договору".

Проте, позивач вважає, що п.6.2 підлягає виключенню з умов договору.

Апеляційна інстанція погодилася з висновками місцевого суду про відмову у внесенні змін до п.6.1 договору про надання послуг №090317/10/ТГО-413/09 шляхом встановлення строку дії договору до 31.12.2014р. та виключення п.6.2 цього договору, яким врегульовано можливість продовження терміну його дії на 5 років, оскільки сторонами був встановлений строк дії договору до 31.12.2012р. (п.6.1) та, як правильно встановлено судом першої інстанції, на даний час відповідно до п.6.2 договору строк його дії є продовженим до 31.12.2017р., так як сторони у строк до 30.11.2012р. не заявили вимог про його розірвання, а тому умови п.п.6.1,6.2 договору ніяким чином не суперечать Законам України "Про теплопостачання", "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" та Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, затвердженого постановою КМ України від 10.09.2014 №444, а також Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 10.04.2014 №1197-УІІ, на який посилається скаржник та який взагалі не діяв на час пролонгації сторонами спірного договору. Крім того, встановлення судом у п.6.1 іншого терміну дії договору, а саме до 31.12.2014р., взагалі унеможливлює внесення змін до цього договору, оскільки з цієї дати припиняються права та обов'язки сторін внаслідок закінчення терміну дії цього договору.

За умови небажання пролонгації дії договору позивач не позбавлений можливості виконати п.6.2 договору та письмово заявити про його розірвання у строк не пізніше 1-го місяця до закінчення терміну дії цього договору.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині внесення змін до п.п.6.1,6.2 договору про надання послуг №090317/Ю/ТГО-413/09 від 30.03.2009, з огляду на таке.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.105 ГПК України у постанові мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Дійсно, згідно з приписами п.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 10.04.2014 №1197-VIІ (набрав чинності з 20.04.2014р.), на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, за умови, що вартість предмета закупівлі (без урахування податку на додану вартість), товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 1 мільйон гривень.

В свою чергу, відповідно до ч.ч.1,3 ст.2 Закону України "Про здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності" (в редакції від 20.04.2014р.) дія цього Закону поширюється на суб'єктів, які є замовниками відповідно до ст.1 цього Закону та провадять діяльність, зокрема, у сфері забезпечення виробництва, транспортування та постачання теплової енергії. Дія цього Закону поширюється на закупівлі замовниками товарів, робіт і послуг для здійснення ними діяльності у сферах, визначених ст.2 цього Закону, які: повністю або частково здійснюються за рахунок бюджетних коштів за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень; здійснюються за рахунок власних коштів за умови, що вартість закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Однак, відповідно до ч.5 ст.2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 10.04.2014 №1197-VIІ забороняється укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.

Таким чином, законодавцем з 20.04.2014р. заборонено укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом, за умови, що вартість предмета закупівлі (без урахування податку на додану вартість), товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 1 мільйон гривень.

Проте, вказана законодавча заборона не розповсюджується на виконання договорів про надання послуг, укладених до 20.04.2014р., в тому числі й на укладений між сторонами договір №090317/Ю/ТГО-413/09 від 30.03.2009, оскільки вказані вище закони відповідних вказівок не містять.

Наведене випливає з приписів ч.2 ст.5 ЦК України, згідно яких акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Таким чином, колегія вважає, що норми ст.2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 10.04.2014 №1197-VIІ та ст.ст.2,4 Закону України "Про здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності" (в редакції від 20.04.2014р.), на які передчасно посилається заявник в обгрунтування заперечень, не мають зворотної дії як щодо договору про надання послуг №090317/Ю/ТГО-413/09 від 30.03.2009, так і щодо правовідносин його пролонгації, яка відбулася в грудні 2012 року, що встановлено судами та не заперечується скаржником.

Додатковим підтвердженням згаданого висновку є п.3 Прикінцевих положень (Розділ XI) Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 10.04.2014 №1197-VIІ, згідно якого процедури закупівель товарів, робіт і послуг, розпочаті до набрання чинності цим Законом, завершуються відповідно до порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, але не пізніше ніж у тримісячний термін.

Викладеним також спростовується недоречне твердження позивача про те, що укладення між сторонами договору про надання послуг №090317/Ю/ТГО-413/09 від 30.03.2009 було б можливе лише за умов дотримання вимог п.2 ч.3 ст.6, ч.1 ст.203 ЦК України, ст.2 Закону України "Про здійснення державних закупівель" від 10.04.2014 №1197-VIІ та ст.ст.2,4 Закону України "Про здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності", або ж такий договір не був би укладений взагалі.

Крім того, якщо заявник вважає, що певні умови договору №090317/Ю/ТГО-413/09 від 30.03.2009 не відповідають законодавству, то він не позбавлений права оспорити їх шляхом подання відповідного позову.

Водночас, колегія погоджується з висновком апеляційного суду про те, встановлення судом у п.6.1 суперечливого терміну дії договору, на якому наполягає позивач, а саме до 31.12.2014р., взагалі унеможливлює внесення змін до цього договору, оскільки з цієї дати припиняються права та обов'язки сторін внаслідок закінчення терміну дії цього договору. Зокрема, в разі задоволення вимог позивача в період апеляційного провадження у даній справі, порушеного ухвалою від 27.01.2015, договір №090317/Ю/ТГО-413/09 від 30.03.2009 вже вважатиметься припиненим, що виключає можливість внесення змін до нечинного договору.

Суд апеляційної інстанції також правильно зазначив, що, за умови небажання пролонгації договору, позивач не позбавлений можливості в майбутньому виконати п.6.2 договору та письмово заявити про його розірвання у строк не пізніше 1-го місяця до закінчення терміну дії цього договору. При цьому, сама по собі відсутність реалізації заявником права на розірвання договору, передбаченого п.6.2 договору, що потягло його пролонгацію, не є обов'язковою підставою для подальшого внесення змін до договору шляхом виключення процедури його пролонгації в судовому порядку.

Отже, апеляційним господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

Правомірність задоволення решти позовних вимог не є предметом даного касаційного оскарження, в зв'язку з чим законність та обґрунтованість судових рішень в цій частині касаційною інстанцією не перевіряється виходячи з меж перегляду справи в порядку касації.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 у справі №916/4457/14 залишити без змін, а касаційну скаргу КП "Теплопостачання м.Одеси" - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун